Батькам про підлітковий вік

Підлітковий вік — це перехідний вік від дитинства до юнацтва, його називають «важким» віком, бо зростає критичне ставлення підлітків до дорослих, виникає протидія їхнім вимогам, що іноді виявляється в прямому нігілізмі. Іноді виявляють навіть нігілістичне ставлення до попередніх цінностей.

Труднощі зростання цього віку пов’язані, в першу чергу, із соматичним і статевим розвитком, що прямо позначається на працездатності та стані самопочуття підлітка.

Фізіологічне дозрівання відбувається в два етапи:

1) у 8–9 — 12–13 років;

2) у 12–13 — 17–18 років.

У дівчаток фізіологічні зміни відбуваються на 1,5–2 роки раніше.

Підлітки потребують правильної організації діяльності, забезпечення навантаження, режиму дня та праці.

Нудьга — одна з небезпек цього періоду. Підлітки прагнуть гострих відчуттів, тікають від нудьги за будь-яку ціну. Дорослі мають виявляти розуміння та тактовність щодо всіх змін, які відбуваються з підлітками, допомогти їм пережити всі труднощі цього віку. Перехід до підліткового віку визначено появою мотиваційної кризи щодо навчальної діяльності. Суперечності пов’язані також і з появою та посиленням потреби в інтимно-особистісному спілкуванні з тими, кого підліток обрав за авторитет.

У свідомості підлітка соціальна ситуація трансформується в нові ціннісні орієнтації. Мораль слухняності перетворюється на мораль рівності: виникає бажання почуватися дорослим, користуватися правом вибору, правом висловлювати свою думку. Підліток починає відстоювати свою самостійність. У підлітковому віці неабиякого значення набуває спілкування з ровесниками. Його провідним мотивом є потреба бути визнаним. Через товаришування підліток засвоює риси високої взаємодії людей: взаємодопомогу, співробітництво, виручку тощо. У групах підлітків відбувається інтенсивний обмін інформацією.

У підлітковому віці виникає зацікавленість до протилежної статі. У молодших вона виявляється іноді в неадекватній формі (наприклад, смикання дівчаток за кіски).

Провідною діяльністю в цей період стає інтимно-особистісне спілкування з ровесниками. Навчальна діяльність залишається основною, але досвід спілкування поза нею відіграє важливу роль (спорт, гуртки тощо). Навчальна діяльність змінюється за змістом (засвоєння теоретичних знань), за характером (безпредметність). Підлітки виявляють готовність до тих видів діяльності, які роблять їх у власних очах більш дорослими. Ерудований підліток користується авторитетом серед товаришів. Таким чином, зростає соціальна активність підлітка, вони стають більш сприятливими до засвоєння цінностей і норм поведінки, які існують у світі дорослих.

Підлітковий вік — складний і відповідальний період становлення особистості. Формуються соціальне спрямування та моральна свідомість: моральні погляди, судження, оцінки. Важливі зміни відбуваються в мотиваційній сфері: виникають потреби в самоповазі, самоствердженні, визнанні товаришів, позитивному ставленні з боку значущих товаришів. Педагогічне завдання — розвивати в підлітків вольову поведінку, використовувати для цього емоційно привабливі цілі, підтримувати уявлення дітей про можливість досягти власного рівня домагань.

Підлітків характеризує легкість виникнення переживань моційного напруження.

Їм складно стримувати свої і радість, і горе,і образу, і гнів. Їхні емоції відрізняються ригідністю — інертністю, негнучкістю, навіть тенденцією до самопідтримки. Підлітки гостро відчувають горе або почуття провини. Суперечливі прагнення, які виникають досить часто, ще більше посилюють загальний емоційний фон, і це призводить до виникнення стану афекту. Потрібно навчити підлітків володіти своїми емоціями, усвідомлювати їх, говорити про них, виявляти в культурних формах.

Відбувається інтенсивний розвиток самосвідомості: виникає інтерес до свого внутрішнього світу, що веде до поглиблення й ускладнення процесу самопізнання. Якщо молодші підлітки перебільшують якості інших і недооцінюють себе, то старші адекватно оцінюють інших, але перебільшують щодо оцінювання себе. Самооцінка поступово емансипується від оцінок оточення та набуває все більшого значення як регулятор власної поведінки.

Підліткова дружба є нестійкою через те, що підліткові ще недоступне розуміння цінності автономії іншого. У будь-якому конфлікті він уважає себе жертвою, не вміє зрозуміти свою частку вини в розриві або напруженні. Без допомоги дорослого підліткові практично неможливо зорієнтуватись у заплутаному світі людських взаємин, складно знайти межі між добром і злом, розібратись у собі. Один із парадоксів підліткового віку полягає в невідповідності потреби підлітка у свободі ступеня доступної йому відповідальності. Труднощі та проблеми підлітків, як правило, породжені неблагополуччям у сім’ї та школі, найчастіше ці причини між собою пов’язані.

Підліток набагато складніше переживає розлучення батьків або хронічні конфлікти між ними. Повна сім’я аж ніяк не гарантує повноцінного розвитку особистості дитини. Якщо батько в повній сім’ї функції виховання передає матері, то в підліткові він часто виявляє істоту невизначеної статі. Для нормальної статевої ідентичності підлітка йому необхідна любов матері та батька. У підлітковому віці загострені проблеми дітей-одинаків і дітей матерів-одиначок. Особливо це стосується хлопчиків. Хлопчики-одинаки в сім’ї зазвичай є вкрай інфантильними та несамостійними через надмірну опіку, їх не приймає підліткова група, часто вони стають об’єктом насмішок однокласників. Якщо вони сумлінні в навчанні, то їм заздрять, їх дражнять. Такі школярі є безпомічними, не вміють за себе постояти, а в дорослому житті згадують школу як суцільне пекло. У взаєминах хлопчиків, яких виховують без батька, з матір’ю розвивається така форма емоційного зв’язку, яка називається симбіозом. Нещасні в любові самотні матері прив’язують до себе синів, роблять їх одночасно і заміною чоловіку, і одвічними дітьми. Матері не здатні допомогти дітям подорослішати і не хочуть готувати їх до відриву від себе — до самостійного життя.